Викрадені життя



  Сьогодні, 30 серпня, Україна, як і весь світ, відзначає Міжнародний день жертв насильницьких зникнень. Цей день встановлено згідно з резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 2010 року, за активної підтримки міжнародних організацій та Міжнародного Комітету Червоного Хреста. У цей день проводяться заходи, які покликані зберігати пам'ять про тих, чия доля досі невідома. Сотні тисяч людей, чиї рідні зникли безвісти, розділяють у цей день свій біль, підтримують один одного та плекають надію.
  Згідно даних міжнародних правозахисних організацій, показник зникнень людей, які стали жертвами і пропали за нез’ясованих обставин, залишається стабільно високим. Понад 53 тисячі людей щорічно, і ця проблема стосується не тільки країн так званого "третього світу", але і досить успішних, розвинених і демократичних держав, не обмежуючись конкретними регіонами світу.
 Арешти, затримання та викрадення - все це вважають найпоширенішими видами насильницьких зникнень людей. Щороку їх кількість невпинно зростає у всьому світі. Також сюди відносять людей, які зникли під час конфліктів, стихійних лих чи інших трагедій. 
 Зниклі люди можуть бути затриманими, могли потрапити в чужі країни, до лікарні або взагалі померти. Завдяки своїм службам розшуку та співпраці зі 189 національними товариствами Червоного Хреста та Червоного Півмісяця по всьому світу, Міжнародний комітет Червоного Хреста прагне отримати інформацію про їхню долю від імені їхніх сімей.
 Щороку Міжнародний Комітет Червоного Хреста нагадує світовій спільноті про право родичів людей, які зникли безвісти, знати про долю близьких - це одне з головних положень міжнародного гуманітарного права і прав людини. Воно діє незалежно від того, коли і за яких обставин людина зникла безвісти. 
  З огляду на останні події в Україні - повномасштабна війна росії проти України, Міжнародний день жертв насильницьких зникнень набув актуальності і для нас. Адже дуже багато людей гинуть і дуже часто, не ідентифікувавши, їх ховають, а їхні родичі вважають їх безвісти зниклими. Багато людей змушені рятуватися, виїжджаючи за кордон, або переїжджати до іншої області, при цьому, за різноманітних обставин, розлучаючись зі своїми рідними, яких потім так важко знайти. 
  Варто зауважити, що органи державної влади в Україні роблять все можливе задля повернення додому кожного, хто незаконно утримується  й розшуку людей, що зникли.
 Ця глобальна проблема виникла не сьогодні, але вже сьогодні її потрібно вирішувати. Цивілізований світ і подібні злочини - не мають нічого спільного. Особлива увага повинна приділятися конкретним групам людей, які найбільш уразливі щодо актів насильницьких зникнень - діти та люди з обмеженими можливостями. Практика показує, що багато проблем цілком успішно можна вирішувати об'єднуючи зусилля в одному напрямку. Будемо сподіватися, що подолання цієї проблеми і ця боротьба стане успішною.
 А тим, хто чекає, і тим, кого чекають, бажаємо не втрачати віри і надії! Все буде добре!