Крок в майбутнє - історія Революції Гідності та Свободи

Привіт, друже!

 21 листопада наша держава відзначає День Гідності та Свободи.  День цей відзначають у нашій країні  не так давно. І сьогодні  ти маєш змогу ознайомитися з героїчними сторінками історії нашої країни, які стали основою для запровадження відзначання цього пам’ятного дня.

 Але, для початку, давай розберемось, що ж таке "гідність" та "свобода".

 Гідність - особливе моральне ставлення людини до самої себе і ставлення до неї суспільства, в якому визнається цінність особистості. 

 Гідність є одним з ключових понять Конституції України. В ній, зокрема, визнано гідність однією з "найвищих соціальних цінностей" в Україні, задекларовано, що "усі люди є вільні і рівні у своїй гідності і правах" та що "кожен має право на повагу до його гідності".

  Свобода - можливість чинити  вибір відповідно до своїх бажань, інтересів і цілей на основі знання об’єктивної дійсності.

  День Гідності та Свободи відзначається на честь початку двох революцій: Помаранчевої  Революції (початок 22 листопада 2004 року) та Революції Гідності (розпочалася 21 листопада 2013 року) - події в історії сучасної України, які змінили життя багатьої українців, їхнє бачення світу і себе у ньому. Це був надзвичайно важкий іспит для України, коли українці продемонстрували свою гідність, своє прагнення до свободи.  
 З листопада 2004 року по січень 2005 року тривала Помаранчева Революція. Один із авторів вірша про цю революцію дякував Богові за те, що тоді не було пролито і краплини крові. Чого не скажеш про Революцію Гідності.
 Увечері 21 листопада 2013 року декілька журналістів та громадських активістів вийшли на майдан Незалежності у Києві та поширили в соцмережах заклик домагатися підписання Угоди про асоціацію України з Європейським Союзом. До них почали приєднуватися студенти, а згодом - представники інших регіонів України. Так, 24 листопада 2013 року, у мирній ході та мітингу взяли участь понад 100 тисяч осіб. Протести відбулися також у Львові та Харкові.
  Після розгону Майдану, мирний протест переріс у масові
зібрання та постійні сутички між протестувальниками та спец- призначенцями, наслідком яких стала трагічна загибель понад 100 людей - Героїв Небесної Сотні...
 Сьогодні наша країна з сумом та гордістю згадує тих, хто став символом утвердження прагнень до європейських цінностей. І за цю боротьбу, за нашу з вами свободу й оновлення країни заплачено страшну ціну: своє життя віддали найкращі. І більшість із них - молоді, сильні, ті, хто лише почав жити. 
 Нажаль,  до цих пір на території нашої держави немає спокою. Сьогодні боротьба за незалежність України, її суверенітет, кордони продовжується, і від зовнішньої агресії нас захищають такі ж патріоти й щирі люди, які були на Майданах міст та містечок нашої країни. Саме завдяки мужності наших військових, ми можемо спокійно жити тут. Ми віримо в перемогу наших воїнів, які з почуттям гідності захищають нашу країну.
   Ми, українці, - свідомий і відповідальний народ, здатний відстоювати свій вибір. Ми подали історичний приклад того, як солідарність, братерство і взаємодопомога між сотнями тисяч людей згуртовує їх довкола спільної мети. Український народ відчув потребу в єднанні, повірив у своє майбутнє і довів, що у нації, яка вийшла на Майдан і заявила, що спроможна на захист своєї свободи, є велике серце і високий дух. 
 Революція Гідності кардинально змінила напрямок розвитку держави та суспільства, згуртувала свідомих, зрілих громадян - справжніх патріотів Батьківщини.  
 Відзначаючи річницю Революції Гідності, ми творимо історію, яку пишемо разом! 


Викрадені життя



  Сьогодні, 30 серпня, Україна, як і весь світ, відзначає Міжнародний день жертв насильницьких зникнень. Цей день встановлено згідно з резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 2010 року, за активної підтримки міжнародних організацій та Міжнародного Комітету Червоного Хреста. У цей день проводяться заходи, які покликані зберігати пам'ять про тих, чия доля досі невідома. Сотні тисяч людей, чиї рідні зникли безвісти, розділяють у цей день свій біль, підтримують один одного та плекають надію.
  Згідно даних міжнародних правозахисних організацій, показник зникнень людей, які стали жертвами і пропали за нез’ясованих обставин, залишається стабільно високим. Понад 53 тисячі людей щорічно, і ця проблема стосується не тільки країн так званого "третього світу", але і досить успішних, розвинених і демократичних держав, не обмежуючись конкретними регіонами світу.
 Арешти, затримання та викрадення - все це вважають найпоширенішими видами насильницьких зникнень людей. Щороку їх кількість невпинно зростає у всьому світі. Також сюди відносять людей, які зникли під час конфліктів, стихійних лих чи інших трагедій. 
 Зниклі люди можуть бути затриманими, могли потрапити в чужі країни, до лікарні або взагалі померти. Завдяки своїм службам розшуку та співпраці зі 189 національними товариствами Червоного Хреста та Червоного Півмісяця по всьому світу, Міжнародний комітет Червоного Хреста прагне отримати інформацію про їхню долю від імені їхніх сімей.
 Щороку Міжнародний Комітет Червоного Хреста нагадує світовій спільноті про право родичів людей, які зникли безвісти, знати про долю близьких - це одне з головних положень міжнародного гуманітарного права і прав людини. Воно діє незалежно від того, коли і за яких обставин людина зникла безвісти. 
  З огляду на останні події в Україні - повномасштабна війна росії проти України, Міжнародний день жертв насильницьких зникнень набув актуальності і для нас. Адже дуже багато людей гинуть і дуже часто, не ідентифікувавши, їх ховають, а їхні родичі вважають їх безвісти зниклими. Багато людей змушені рятуватися, виїжджаючи за кордон, або переїжджати до іншої області, при цьому, за різноманітних обставин, розлучаючись зі своїми рідними, яких потім так важко знайти. 
  Варто зауважити, що органи державної влади в Україні роблять все можливе задля повернення додому кожного, хто незаконно утримується  й розшуку людей, що зникли.
 Ця глобальна проблема виникла не сьогодні, але вже сьогодні її потрібно вирішувати. Цивілізований світ і подібні злочини - не мають нічого спільного. Особлива увага повинна приділятися конкретним групам людей, які найбільш уразливі щодо актів насильницьких зникнень - діти та люди з обмеженими можливостями. Практика показує, що багато проблем цілком успішно можна вирішувати об'єднуючи зусилля в одному напрямку. Будемо сподіватися, що подолання цієї проблеми і ця боротьба стане успішною.
 А тим, хто чекає, і тим, кого чекають, бажаємо не втрачати віри і надії! Все буде добре!

 На нашому прапорі немає крові. Немає й ніколи не буде чорних плям, жодних свастик.

 Український прапор – це земля. Мирна, родюча, золота й без танків. Це небо – мирне, чисте, блакитне й без ракет.

 Так було. І так буде.