"Щоб не плакали душі голодні, свічку пам'яті ти запали..."


    В історії нашої країни є дуже багато сумних сторінок, яких, дуже хотілося б, щоб ми не знали. Проте, все вже сталося і нашим обов’язком є пам’ятати про це і не допускати повторення. Однією з таких сторінок є голодомор.

  Щороку у четверту суботу листопада в Україні вшановують пам'ять мільйонів жертв голодоморів. У 20 столітті українці пережили їх тричі. Наймасштабнішим за кількістю жертв був голодомор 1932-1933 років.

 Саме його нині називають геноцидом українського народу. Його жертвами в Україні стали, за різними даними, від 4 до 7 мільйонів людей. 

   Проходять роки, минають десятиліття, а трагедія 1932-1933 років все одно хвилює серця людей. І тих, кого вона зачепила своїм чорним крилом, і тих, хто народився після тих страшних років. Вона завжди об’єднуватиме всіх живих одним спогадом, одним сумом, однією надією.

  Запрошуємо тебе приєднатись до Всеукраїнської акції «Запали свічку». О 16.00 годині долучайся до загальнонаціональної хвилини мовчання, запаливши у вікні своєї домівки свічку, на знак пам'яті та пошани мільйонів українців, що загинули внаслідок голодомору.


Доброго здоров'я, читайлику!

 Сьогодні мова у нас  піде про одну із важливих складових нашого життя - про здоров'я, адже здоров'я - найцінніший скарб, який не купиш ні за які гроші.

 Це велике щастя, коли ми почуваємо себе бадьоро та не хворіємо.Але чи будемо ми здоровими - великою мірою це залежить від нас. Тому ще змалку здоров'я треба зберігати та зміцнювати. Що саме потрібно для цього? Тримай декілька порад.

- Дотримуйся режиму дня та достатньо велику увагу приділяй сну. Намагайся, щоб він тривав 8-9 годин.


- Одним із важливих чинників збереження здоров'я є 

здорове харчування. Важливо їсти не тільки вдосталь, а й правильно. Наш організм повинен отримувати різноманітну їжу, насичену білками, жирами, вуглеводами, а також вітамінами та мінералами. 

- Якомога більше ходи пішки в будь-який час та в будь-яку пору року. Також займайся спортом та іншими фізичними вправами, адже рух - це життя.

- Не набувай шкідливих звичок! Цигарки, алкоголь та наркотики не можуть бути друзями людини.

- Бережи природу, не забруднюй навколишнє середовище, адже, як наслідок цього - різні хвороби.

 Отже, це мінімум порад, які допоможуть тобі зберігати та зміцнювати твоє здоров'я. Всі ці поради та ще багато інших, а також достовірну інформацію за цією темою ти зможеш знайти у книгах, що є у нашій бібліотеці.


 А коли бібліотека закрита для відвідувачів, є чудова альтернатива: спортивні майданчики на свіжому повітрі.

 Наприклад, один з них, що знаходиться найближче до бібліотеки, розташований на проспекті Суворова,81: на ділянці парку в районі агротехнічного фахового коледжу.

 Бережи своє здоров'я! 



Привіт, друже!

 Сьогодні ми згадуємо  про свято - День Гідності та Свободи, яке, відповідно до Указу Президента України, відзначається щороку 21 листопада. На необхідність створення такого свята Президента надихнув героїзм народу, який став пліч-о-пліч на боротьбу за свої ідеали. 


 Україна – територія гідності та свободи. І зробила її такою не одна, а цілих дві революції – Майдан 2004 року (Помаранчева революція), який був святом Свободи та Революція 2013 року – Революція Гідності. Це був надзвичайно важкий іспит для України, коли українці продемонстрували своє прагнення до свободи, свою гідність.
   Саме 21 листопада 2013 року розпочалася акція "Євромайдан" на підтримку євроінтеграції , яка переросла в Єврореволюцію - боротьбу за людську та національну гідність громадян України.
  Події Євромайдану стали життєстверджуючим вогнем української
нації. Серця українців з різних куточків нашої країни почали вистукувати в унісон : "Разом нас багато,нас не подолати". Майдан кликав : "Усі, хто вірить в Україну, вперед!".
  Ми - українці - свідомий і відповідальний народ, здатний виборювати свій вибір. Ми подали історичнй приклад того, як солідарність, братерство і взаємодопомога між сотнями тисяч людей згуртовує їх довкола спільної мети. Український народ відчув потребу у єднанні , повірив у своє майбутнє і довів, що у нації, яка вийшла на Майдан і заявила, що спроможна на захист своєї свободи, є велике серце і великий дух.
   Революція Гідності кардинально змінила напрямок розвитку
нашої держави та суспільства, згуртувала свідомих, зрілих громадян - справжніх патріотів своєї Батьківщини. Але шанс на зміни дістався дорогою ціною - ціною людських втрат. Вічною раною на серці кожного українця буде 
пам'ять про героїв Небесної Сотні, кожен з яких віддав за свої переконання найвищу ціну - своє життя. Кожен з них мав свою сім'ю,  друзів, захоплення, свої невідкладні справи. Але поклик їхньої душі саме в цей час призвав їх до боротьби за вільну, демократичну Україну. 
  
   Революція Гідності стала для України випробуванням на цінність особистості людини, виміром людяності та гідності. Сотні тисяч українців об'єднало прагнення правди. І вкотре народ виграв цю битву, адже нашу Батьківщину, нашу Україну зламати не можна. Як птах фенікс вона відроджується з попелу, стає міцнішою, сильнішою. І, відзначаючи День Гідності та Свободи, ми творимо історію, яку пишемо разом, адже ми частинка народу.
                                               Разом ми сильні!



Сварка, лайка, суперечка заведуть нас недалечко














Привіт, читачу!

 Сьогодні наша розмова присвячена толерантності, адже 16 листопада - Міжнародний день толерантності. Тобі, мабуть,  знайоме це слово. Сенс, який воно несе, дуже важливий для існування і розвитку людства. 

 На нашій планеті існує дуже велика кількість різних людей. Всі ми не схожі один на одного і щоб мирно співіснувати, нам треба миритися з цим розмаїттям. Ось для цього і потрібна толерантність. 

 Слово "толерантність" походить від латинського прикметника "терплячий". Отже, бути толерантною людиною - це бути терплячою людиною. Людиною, яка поважає інших людей, їхню думку та вчинки.

 Іншими словами, толерантність - це...

 Усі ми різні і реагуємо на однакові речі по-різному. 

У першу чергу це виявляється вдома, у школі, у компанії друзів. Усі знають, що потрібно жити дружно, але, іноді, важко стриматися, коли ми бачимо недоліки інших. Іноді в нас виникає відчуття, що до нас чіпляються або несправедливо ображають. Все це призводить до сварок та суперечок. І, прагнучи бути сильними, ми стаємо не толерантними і залишаємось на самоті. Але не тільки самотність нагорода за сварку...

  Кожна сварка залишає негативний слід в душі та пам'яті наших близьких та друзів, або просто знайомих. Ось тобі, як приклад, притча.

Притча про цвяхи


  
Жив собі хлопчик із жахливим характером. Якось батько дав йому мішок із цвяхами й велів по одному забивати їх у паркан щоразу, коли хлопчик втратить терпець і з кимось посвариться. У перший день хлопчик забив 37 цвяхів. Згодом він навчився володіти собою і кількість цвяхів щодня зменшувалася. Хлопчик зрозумів, що легше навчитися опановувати себе, ніж забивати цвяхи. 

  Нарешті настав день, коли він не забив жодного цвяха. Син підійшов до батька і сказав йому про це. 

 Тоді батько велів синові витягати із паркана по одному цвяху у ті дні, коли він не втратить самоконтролю і ні з ким не посвариться. 

 Минали дні і згодом син міг сказати батькові, що у паркані не залишилося жодного цвяха. Батько підвів сина до паркана і сказав: "Ти добре поводишся, синку, але подивися, скільки дірок залишилося... Паркан вже ніколи не буде таким, як колись".

  Коли ти з кимось сваришся і говориш щось неприємне, ти залишаєш такі ж рани, як і дірки від цвяхів. І рани зостаються, не зважаючи на те, скільки разів ти просиш пробачення. Словесні рани завдають такого ж болю, що і фізичні. 

   Не забивай цвяхи ворожості, нерозуміння та жорстокості в душі людей! 

Будь толератним, розумій інших!


 

День плюшевого ведмедика

Привіт, наш юний друже!

 Сьогодні ми розповімо тобі про одну з найулюбленіших іграшок як дітей, так і дорослих - плюшевого ведмедика. Адже майже у всіх нас в житті був хоча б один іграшковий ведмедик - великого або маленького розміру. І в тебе, мабуть, він теж є або колись був.

  Але чому ж ведмедика називають "плюшевим", а в багатьох країнах він навіть має ім'я - Тедді?   

Давай спробуємо зазирнути в минуле і дізнатися кілька цікавих фактів про плюшевого ведмедика.

  Чому ж саме ведмедик "плюшевий"? Справа в тому, що плюш - найпоширеніша тканина для м'яких іграшок з початку 20 століття. Однак із часом з'явилися нові тканини, але ведмежат так і продовжували робити з плюшу, за що і приліпилася назва "плюшевий" до ведмедиків.


  В Європі та Америці плюшевого ведмедика називають Тедді. Виявляється, він так названий на честь американського президента Теодора Рузвельта, який на полюванні у 1902 році відмовився стріляти у ведмедика, що вибіг на нього в лісі. До речі, про ведмедика Тедді складено більше 180 пісень.


 Найстаріший плюшевий ведмідь  був випущений у 1894 році.Про це свідчить мітка з ганчірочки, яка пришита до лівої лапки ведмедика. Наразі він передається із покоління в покоління в одній родині.


 Цікава історія колись відбулась з одним плюшевим ведмедиком, якого по праву можна назвати мандрівником. У зв’язку з помилкою, якої припустилася поштова служба, ведмедик проїхав у посилці 329000 кілометрів. Два рази він побував у Мексиці, об'їхав всю Америку, п’ять разів повертався до Австралії. Тільки через 3 роки він все-таки досяг адресата.


 Найбільший плюшевий ведмедик  з'явився у 1999 році у Фінляндії. Він досягав майже 8 метрів у висоту і важив 800 кілограм. 


 Ще плюшеві ведмедики відомі, як експонати, адже у світі існує близько 200 музеїв, присвячених їм. А в Мюнхені, щороку, проводиться найбільша у світі виставка плюшевих ведмедиків. Її відвідує майже мільйон осіб. 


 Про плюшевих ведмедиків знято багато художніх фільмів та мультфільмів. До речі, перший з мультфільмів з'явився у 1909 році.

 А книг у світі про кумедних ведмежат написано майже на 500 різних мовах. Найвідоміші герої книг - ведмедики Вінні - Пух та Паддінгтон, про пригоди яких ти завжди можеш почитати у нашій бібліотеці.

 Отож, як бачиш, плюшевий ведмедик - ще та видатна особистість серед іграшок! А ще - вірний друг. Бережи його!


Ми різні - ми рівні


Привіт, читайлику!

   А чи знаєш ти, що ти – неповторний?! Так-так, саме ти і всі люди, що живуть на нашій планеті - кожен неповторний по-своєму. Світ тому і цікавий, що всі ми різні. Але в той же час, всі ми рівні. Тому завжди має бути одна справедливість для всіх.

 Справедливість - це основа демократичного суспільства, яка забезпечує всім своїм громадянам рівні права та можливості. 

 Соціальна справедливість декларує повагу до кожної людини, нації і держави. 

 Принципи соціальної справедливості підтримує та активізує Організація Об'єднаних Націй. 

 Міжнародне співтовариство та члени-держави ООН зобов’язані активізовувати свої зусилля задля подолання бідності, забезпечення повної зайнятості, доступу до соціального добробуту та справедливості для всіх людей, гендерної рівності.


   Також вони повинні забезпечувати соціальну
справедливість,усуваючи всі 
бар'єри, що виникають між людьми в силу їх ознаки віку, статі, расової, етнічної або релігійної приналежності, культури або наявності інвалідності.
 Соціально справедлива держава бере на себе відповідальність за кожного громадянина, прагне забезпечити кожній людині гідні умови існування , соціальний захист та можливості для самореалізації в суспільстві.




 Дотримання  правил соціальної справедливості - один з головних інструментів для формування справедливо влаштованого суспільства.

Лист у безсмертя


Привіт, читайлику!

 Тобі відомо, що нашу країну спіткало не одне лихо, перш ніж вона стала незалежною державою. Про це ми пам’ятаємо, згадуємо наших предків, які боролися за свободу України. Ці страшні події закарбовуються в нашій пам'яті, бо пам'ять – це нескінченна книга, в якій записується все: життя людини, життя країни.

  Але сьогодні твориться історія, учасниками якої є ми самі. І від кожного з нас залежить доля нашої Батьківщини.

  Події, що відбуваються на сході нашої країни, не залишають байдужими кожного свідомого українця. Вони турбують нас, вони гартують нас. 

 За всю свою історію наша земля не раз закликала своїх синів стати на її захист. І сьогодні наші доблесні воїни – захисники безстрашно ідуть в бій, не шкодуючи власного життя, аби захистити нашу землю. Важка це праця - захищати мир! Але вони мужні, сміливі, хоробрі.

  Війна на сході народжує нових героїв сьогодення. Це герої, які захищали Донецький аеропорт, які виходили з Іловайського котла, захищали Дебальцеве та ті, хто до цих пір продовжує обороняти нашу землю... Їхні імена назавжди будуть закарбовані в історії нашої країни. Їхніми іменами називають вулиці, про них знімають фільми та пишуть книги. 

  Ось декілька книжок, які є у нашій бібліотеці.


  

 Головний герой книги, коли починається війна, їде на фронт і там потрапляє в "Іловайський котел". Тяжко поранений, у складі групи з тринадцяти бійців, намагається вижити у безнадійній ситуації.  

   




"Інтернат" - це захопливий роман, який відобразив бачення
 автора життя в зоні АТО.

 На війні, у хвилини тиші, між обстрілами, наші солдати знаходять час для написання  листів та для поезії. Ці рядки пахнуть потом і кров'ю, пилом і димом передової. Вони написані під обстрілами ворожих "Градів" і стогонами поранених. Це поезія, кожна літера якої наповнена справжньою любов'ю до України. Для кожного з них - це лист у безсмертя.

Зона АТО
Літо, спека і "бронік" четвертого класу,
Піт їдучий по шкірі у зоні АТО.
Захищаємо ми територію нашу,
І окроплене кров'ю святе полотно.
Жовто-сині стяги, в них - пшениця і небо,
Україна і символи - понад усе!
Тут АТО чи війна, але в бій іти треба,
Східний вітер нещастя по світу несе.
Буде тиша і мир, але ще не сьогодні,
Вміло снайпер працює, доповнює "Град",
Згасне свічка, тоді до "Небесної сотні",
Там уже у строю генерал і солдат.
Не жалійте, не плачте,усе ж не даремно,
Хай вертаються швидше  в міста голуби.
Як не ми, тоді хто
Захищатиме землі?
Чоловіча робота, було так завжди. 
                              Олексій Тичко