Українські волонтери, відважні й дивовижні

  Доброта та милосердя – це милість людського серця, розуміння, м’якість, співчуття, ніжність, любов та жалісливе ставлення до людей. Це не слабкість, а сила, тому що доброта та милосердя властиві людям, які здатні прийти на допомогу. 

  Сьогодні є люди поруч з нами, які, іноді, здаються справжніми атлантами, на чиїх плечах тримається наш світ. Тих, хто робить наздвичайне для бійців, поранених, сиріт, біженців, з ранку до вечора шукаючи можливості для допомоги: збирає гроші на ліки, надає притулок тим, хто залашив рідні домівки, годує, напуває, зігріває...Це - волонтери. Мирні воїни світла. 

  5 грудня у всьому світі відзначають Міжнародний день волонтера. Свято було засновано ще у 1985 році за ініціативою Генеральної Асамблеї ООН. 

  Хто ж такий волонтер?

 Волонтер - добровільний помічник. Це люди, які цілком безоплатно працюють скрізь, де потрібна їхня допомога: у дитячих будинках, притулках, школах-інтернатах, будинках престарілих і на війні. 

 Волонтер - це не робота, а покликання. Це спосіб життя і мислення. Небайдужість до чужої біди, причетність і співпереживання - те, що веде волонтерів вперед. 

  Роком виникнення волонтерського руху вважається 1859 рік. Саме тоді французький письменник-журналіст Анрі Дюнан, вражений картинами битви при Сольферино, запропонував ідею створення Червоного Хреста - організації, яка працювала б на добровільних засадах і надавала першу медичну допомогу пораненим бійцям. 

  Деякі дослідники виділяють XX, як головну віху у розвитку волонтерського руху. У Європі, після закінчення Першої світової війни, зявилися люди, готові надавати допомогу постраждалим у війні. Саме у цей час були створені перші волонтерські організації.  

 Однією з найвідоміших, найталановитіших та найулюбленіших особистостей минулого століття, яка все своє життя присвятила допомозі людям є Мати Тереза. Щоранку ця тендітна жінка вирушала в найнебезпечнеші, глухі й брудні завулки Калькутти, щоб надати медичну допомогу хворим, нагодувати голодних, втішити стражденних. У своєму житті вона керувалась незаперечною істиною: "Найбільше щастя - віддавати себе іншим". Для улюблених своїх бідаків вона давала те, що є значущим у житті кожної людини - час. 

 Доброта і чуйність, співпереживання і щиросердечність, уміння розділити чужий біль, підтримати у важку хвилину, розрадити в горі й біді - це в характері нашого народу. 

 Українці завжди опікувалися старими та немічними, вдовами, сиротами. Сильний допомагав слабшому. Великі справи робили разом. Сусіди завжди допомагали один одному.

 Серед відомих нам українців, що творили добрі справи безкорисливо, виділяються Костянтин Острозький, який за власні кошти відкрив перші школи у деяких містах західної України (16 ст.), де вчилися як діти шляхти, так і селянські діти.

  Гетьмани Петро Сагайдачний та Іван Мазепа на власні кошти звели новий великий корпус Києво-Могилянської академії. 

  Михайло Грушевський - видатнй український історик, у 1898 році на власні кошти заснував у Києві школу, в якій діти мали змогу навчатися рідною українською мовою. 

  І це далеко не весь список відомих українців, які були не тільки відомими політиками, культурними діячами, а й меценатами та благодійниками.

  Волонтерство розвивалось далі. Ще у травні 1998 року Україна, серед інших країн Європи, розпочала реалізацію регіональної програми "Ініціативи по роботі на добровільних засадах". У межах цієї програми був створений Центр волонтеріату "Добра воля", який почав залучати волонтерів і спрямовувати їх у громадські організації. 

    У 2006 році було вперше проведено Веукраїнський конкурс "Волонтер року". 

  Після початку повномасштабної війни в Україні, 24 лютого

2022 року, в Україні з новою силою поновився волонтерський рух. Волонтери реалізують напрями з надання волонтерської допомоги Збройним Силам України та постраждалим внаслідок військової агресії росії проти України, збирають кошти і закуповують товари для потреб фронту та цивільних, координують роботу центрів допомоги для внутрішньо переміщених осіб, здійснюють підготовку потенційних місць розміщення людей, надають психологічну допомогу для дітей та підлітків, здають кров на донорство, організовують допомогу людям похилого віку, здійснюють автоволонтерство тощо. Саме ці напрями є найпотужнішими в умовах війни. 

  Благодійний рух в Україні активно зростає та розвивається. Допомогти тим, хто цього потребує сьогодні можна в один клік - відправивши посильну суму на рахунок відповідної організації. Проте, не завжди такої допомоги достатньо - часто потрібні конкретні дії "на місцях": доставка продуктів та одягу, допомога медикам, організація обіду безпритульним, догляд за хворими та багато іншого. 

 Волонтери приносять користь суспільству, натомість отримують задоволення від життя, задоволення від своєї роботи, отримують вдячність  людей, почуття необхідності та можливість змінити щось на краще, отримують позитивні емоції, нові знайомства та друзів. 

  Сьогодні в кожній області, в кожному місті та майже в кожному селищі нашої держави є хоча б одна група волонтерів, які активно допомагають тим, хто потребує допомоги. Волонтерять всі, як відомі люди, так і звичайні пересічні українці. Сила народної підтримки неосяжна і потужна, але за народною підтримкою стоїть велика робота окремих організацій, які вигадують нові способи залучити українців до волонтерства, координують кошти, та скеровують їх на потреби армії і не лише. 

 Фонд "Повернись живим" функціонує з 2014 року. Основним напрямком фонду є закупівля тактичного обладнання для наших воїнів: тепловізори, засоби захисту, квадрокоптери й авто, засоби розвідки та вогневої протидії.

 Благодійний фонд Притули забезпечує

українських воїнів засобами зв’язку, оптичними пристроями, дронами та безпілотниками, транспортом та засобами тактичної медицини. Не забуває фонд і про постраждалих мирних громадян. Частину коштів скеровують в гумнітарний прифронтовий штаб, який допомагає цивільним в окупації та прифронтових містах й селах. 

 І в цілому, по Україні, безліч волонтерських організацій. Ізмаїл - не вийняток. У місті діють інформаційно-координаційний волонтерський центр "Кур’єр", Центр допомоги та взаємодії, благодійний фонд "Берегиня", Ротарі Клуб Ізмаїл та ще багато небайдужих жителів міста.

 Вся Україна допомагає чим може: волонтерять навіть діти. У Дніпрі маленька дівчинка Соломійка, граючи на вулиці на флейті, за два дні зібрала майже 5 тисяч грн на бронежилет, і не збирається на цьому зупинятися. 

  На Прикарпатті у Коломиї два братики віддали українським захисникам гроші, які збирали на омріяний гіроскутер.

 8-річна дівчинка Уляна Ляшенко продала своє волосся та віддала гроші на потреби ЗСУ, а також гроші, які збирала на ноутбук.

 І таких історій тисячі...

 Волонтерська діяльність має неоціненне значення - тільки добро збереже чарівний світ нашої землі. На ньому тримається все людство. Коли кожен із нас буде милосердним, справедливим, щирим, буде жити за правилами людяності і добра, наше спільне життя і майбутнє буде щасливішим. А наша рідна Україна стане багатою і незалежною державою, де, в першу чергу, будуть піклуватися про людину, її добробут. Велике починається з малого...

  Нехай потреба робити добро стане  щоденною потребою!