Сампо - Лопарик

Привіт відважним страшкам!

 Незабаром весь світ відзначатиме найстрашніше свято -  Хелловін. Святкують його, зазвичай, у страхітливих костюмах та лякають усіх навколо жахастиками. Ось і ми вирішили підготувати вас до цього свята.

 

 

 Сьогодні жах – ляк – смаколиками пригощає 

шведськомовний фінський письменник Захаріас Топеліус.

«Хлопчик глянув – і йому аж дух перехопило.

  Перед ним на троні зі скель, що сягали до самого неба, сидів гірський король Гійсі і споглядав на гори й долини, закутані в нічне запинало. Одягнений він був у шапку з білої хмари і в снігове хутро. Очі в нього були наче місяць уповні, ніс – як стрімка вершина гори, борода – китиця довгих крижаних бурульок, руки товсті, як найтовщі смерекові стовбури, а ноги – як снігові кучугури.

Навколо гірського короля сиділи мільйони гірських тролів і сіреньких гномів…

  Трохи осторонь від тролів з'юрмилися всі малі і великі тварини Лапландії: тисячі ведмедів, вовків і росомах, гурти лагідних оленів…

  Гійсі плеснув у крижані долоні, і в горах розлігся грім, а долиною покотилася луна.

  Тролі завищали з радощів, звірі завили зі страху. А гірський король, ще вдоволеніший, гучно крикнув:

-    Так і буде! Так і має бути! Вічна зима! Вічна ніч!

  Тролі стрибали, реготали, а гірський король знову гукнув на свої могутні груди:

-    Так і буде! Так і буде! Сонце вмерло! Весь світ тепер уклонятиметься мені, володареві зими й вічної ночі!

  Ті слова розсердили Сампо – Лопарика, що ховався за каменем. Він вискочив зі свого сховку й крикнув:

-    Ти брешеш, гірський королю! Вчора я сам бачив на небі сонцевого вістуна. Сонце не вмерло!

  Чоло гірського короля потемніло, наче вкрилося чорною хмарою. Він забув про звичай нікого в ту годну не кривдити і простяг страшну довгу руку, щоб схопити хлопчика.

  Але в ту мить з південного боку на небі заблисли рожеві промені і вдарили просто в обличчя гірському королеві. Той несамохіть затулив очі рукою.

  Тоді Сампо – Лопарик похопився, що й йому небезпечно залишатися на вершині. Він побачив коло себе чудового золоторогого оленя і, не довго думаючи, скочив йому на спину. І тоді олень, наче тільки й чекав на те, помчав зі скелі на скелю, аж сніг закурився».

Що було далі? Якщо захочеш дізнатися, то  казку Захаріаса Топеліуса «Сампо - Лопарик» завжди зможеш знайти у нашій бібліотеці і прочитати її.

 А нам напиши про свій найвідважніший вчинок. Створимо запас сміливості для всіх наших читайликів!