Щороку 11 квітня відзначають Міжнародний день визволення в’язнів нацистських концтаборів. В цей день весь світ віддає данину скорботної пам’яті жертвам нацизму, які загинули в концтаборах та гетто.
Цю дату було встановлено в пам'ять про інтернаціональне повстання в’язнів найбільшого концентраційного табору – Бухенвальд. Саме 11 квітня 1945 року останній в’язень вийшов із його воріт . Після цього хвиля звільнень досягла інших концтаборів – Дахау, Освенціма, Майданека…
За час свого перебування при владі (1933 – 1945рр.), нацисти створили на території Третього Рейху й окупованих землях 1634 табори та їх зовнішні команди (філії).
Система таборів слугувала німцям для ізоляції, знищення або
використання праці ув’язнених і полонених. Через них пройшли мільйони людей різних національностей, велика частина з них загинула у газових камерах, під час медичних експериментів, нелюдських умов утримання чи виснажливої роботи.
Перший концентраційний табір нацистської Німеччини – Дахау – виник у 1933 році. Після нього з’явилися Заксенхауз та Папенбург (1936 р.), Бухенвальд(1937), Маутхаузен, Флоссенбург, Нойенгамме, а також жіночий концтабір Равенсбрюк (1938р.).
Після вибуху Другої світової війни на окупованій території Польщі , нацисти створюють, за випробуваними зразками, концтабори Аушвіц, Майданек, Гросс-Розен, Штуттгоф.
Не оминула схожа доля і українські землі. За підрахунками істориків, під час війни на території України існувало 367 нацистських таборів: 2 концтабори (Янівський у Львові та Сирецький у Києві), 78 виправно – трудових таборів та таборів примусової праці для євреїв, 7 виправно – трудових таборів, 15 таборів примусової праці, 23 пересильні табори, 242 табори для військовополонених.
Основний контингент таборів формувався із людей , яких нацисти визнали «небажаними елементами». Під цю категорію потрапляли противники нацистської ідеології й режиму, кримінальні злочинці та євреї.
У таборі діяло правило: людина - це нічого не вартий номер. В’язня позбавляли імені, прізвища, особистих речей - натомість давали йому номер і табірний одяг, ставлення було нелюдським.
Здається так давно це було… Але тільки не для тих, хто пройшов крізь жахіття нацистських катівень.
Щороку 11 квітня у багатьох країнах проходять різноматні пам’ятні заходи, зустрічі колишніх в’язнів, поминання загиблих, поклоніння їх пам’яті, покладання квітів до могил та місць поховання жертв нацизму. Адже тільки зберігаючи пам’ять про ті страшні події і віддаючи шану загиблим і тим, хто вижив у тому пеклі людям, можна сподіватися на те, що подібне більше ніколи не повториться в людській історії.
Немає коментарів:
Дописати коментар