Сварка, лайка, суперечка заведуть нас недалечко

Привіт, читачу!

 Сьогодні наша розмова присвячена толерантності, адже 16 листопада - Міжнародний день толерантності. Тобі, мабуть,  знайоме це слово. Сенс, який воно несе, дуже важливий для існування і розвитку людства. 

 На нашій планеті існує дуже велика кількість різних людей. Всі ми не схожі один на одного і щоб мирно співіснувати, нам треба миритися з цим розмаїттям. Ось для цього і потрібна толерантність. 

 Слово "толерантність" походить від латинського прикметника "терплячий". Отже, бути толерантною людиною - це бути терплячою людиною. Людиною, яка поважає інших людей, їхню думку та вчинки.

 Іншими словами, толерантність - це...

 Усі ми різні і реагуємо на однакові речі по-різному. 

У першу чергу це виявляється вдома, у школі, у компанії друзів. Усі знають, що потрібно жити дружно, але, іноді, важко стриматися, коли ми бачимо недоліки інших. Іноді в нас виникає відчуття, що до нас чіпляються або несправедливо ображають. Все це призводить до сварок та суперечок. І, прагнучи бути сильними, ми стаємо не толерантними і залишаємось на самоті. Але не тільки самотність нагорода за сварку...

  Кожна сварка залишає негативний слід в душі та пам'яті наших близьких та друзів, або просто знайомих. Ось тобі, як приклад, притча.

Притча про цвяхи

  Жив собі хлопчик із жахливим характером. Якось батько дав йому мішок із цвяхами й велів по одному забивати їх у паркан щоразу, коли хлопчик втратить терпець і з кимось посвариться. У перший день хлопчик забив 37 цвяхів. Згодом він навчився володіти собою і кількість цвяхів щодня зменшувалася. Хлопчик зрозумів, що легше навчитися опановувати себе, ніж забивати цвяхи. 

  Нарешті настав день, коли він не забив жодного цвяха. Син підійшов до батька і сказав йому про це. 

 Тоді батько велів синові витягати із паркана по одному цвяху у ті дні, коли він не втратить самоконтролю і ні з ким не посвариться. 

 Минали дні і згодом син міг сказати батькові, що у паркані не залишилося жодного цвяха. Батько підвів сина до паркана і сказав: "Ти добре поводишся, синку, але подивися, скільки дірок залишилося... Паркан вже ніколи не буде таким, як колись".

  Коли ти з кимось сваришся і говориш щось неприємне, ти залишаєш такі ж рани, як і дірки від цвяхів. І рани зостаються, не зважаючи на те, скільки разів ти просиш пробачення. Словесні рани завдають такого ж болю, що і фізичні. 

   Не забивай цвяхи ворожості, нерозуміння та жорстокості в душі людей! 

Будь толератним, розумій інших!