Лист у безсмертя

Привіт, читайлику!

 Тобі відомо, що нашу країну спіткало не одне лихо, перш ніж вона стала незалежною державою. Про це ми пам’ятаємо, згадуємо наших предків, які боролися за свободу України. Ці страшні події закарбовуються в нашій пам'яті, бо пам'ять – це нескінченна книга, в якій записується все: життя людини, життя країни.

  Але сьогодні твориться історія, учасниками якої є ми самі. І від кожного з нас залежить доля нашої Батьківщини.

  Події, що відбуваються на сході нашої країни, не залишають байдужими кожного свідомого українця. Вони турбують нас, вони гартують нас. 

 За всю свою історію наша земля не раз закликала своїх синів стати на її захист. І сьогодні наші доблесні воїни – захисники безстрашно ідуть в бій, не шкодуючи власного життя, аби захистити нашу землю. Важка це праця - захищати мир! Але вони мужні, сміливі, хоробрі.

  Війна на сході народжує нових героїв сьогодення. Це герої, які захищали Донецький аеропорт, які виходили з Іловайського котла, захищали Дебальцеве та ті, хто до цих пір продовжує обороняти нашу землю... Їхні імена назавжди будуть закарбовані в історії нашої країни. Їхніми іменами називають вулиці, про них знімають фільми та пишуть книги. 

  Ось декілька книжок, які є у нашій бібліотеці.

  

 Головний герой книги, коли починається війна, їде на фронт і там потрапляє в "Іловайський котел". Тяжко поранений, у складі групи з тринадцяти бійців, намагається вижити у безнадійній ситуації.  

   

"Інтернат" - це захопливий роман, який відобразив бачення автора життя в зоні АТО.

 На війні, у хвилини тиші, між обстрілами, наші солдати знаходять час для написання  листів та для поезії. Ці рядки пахнуть потом і кров'ю, пилом і димом передової. Вони написані під обстрілами ворожих "Градів" і стогонами поранених. Це поезія, кожна літера якої наповнена справжньою любов'ю до України. Для кожного з них - це лист у безсмертя.

Зона АТО

Літо, спека і "бронік" четвертого класу,

Піт їдучий по шкірі у зоні АТО.

Захищаємо ми територію нашу,

І окроплене кров'ю святе полотно.

Жовто-сині стяги, в них - пшениця і небо,

Україна і символи - понад усе!

Тут АТО чи війна, але в бій іти треба,

Східний вітер нещастя по світу несе.

Буде тиша і мир, але ще не сьогодні,

Вміло снайпер працює, доповнює "Град",

Згасне свічка, тоді до "Небесної сотні",

Там уже у строю генерал і солдат.

Не жалійте, не плачте,усе ж не даремно,

Хай вертаються швидше  в міста голуби.

Як не ми, тоді хто

Захищатиме землі?

Чоловіча робота, було так завжди. 

                              Олексій Тичко